За кілька місяців до цього дівчина повернулась із стажування у Японії
Постер, присвячений розвитку нейрофізіології у ВНМУ, посів перше місце у конкурсі, що проходив у рамках Європейської конференції з нейрології. Роботу, виконанау під керівництвом д.мед.н., професора Олега Володимировича Власенка, презентувала студентка п`ятого курсу лікувального факультету №1 Ольга Чайковська.
- Проходила конференція у Греції, у Салоніках. У її рамах працювали різні секції. Загальне враження: Україна сильно відстала. Із середини «нульових» років нейрофізіологія вийшла на такий рівень, про який у нас навіть не здогадуються, - розповідає Ольга.
За її словами, причин такого відставання дві. Перша – фінанси.
- Якщо брати технологію, яку непогано було б мати в нашому університеті, то лише один апарат та лазер коштують близько мільйона євро. Для дослідів потрібні й тварини та реактиви, – пояснює студентка.
Другу причину можна назвати умовно організаційною.
- В університетах на Заході навчання та наукова діяльність знаходяться у балансі. У нас акцент робиться на навчання. Відповідно, досліджень проводиться менше та студенти до них долучається менше також.
Втім, можливість зайнятися науковою діяльністю є – були б бажання та наполегливість. І це Ольга Чайковська довела власним прикладом: протягом двох місяців вона проходила стажування в одному з науково-дослідницьких інститутів Японії.
- Стажуватися можна де завгодно. У умовах глобалізації для цього є дуже багато можливостей. Я шукала їх через Інтернет – і знайшла, - розповідає Ольга.
Оскільки дівчина планує присвятити себе нейрофізіології, пошуки йшли саме в цьому напрямку:
- Лабораторія у науково-дослідницькому інституті у невеликому місті поблизу Токіо займається вивченням локальних нервових ланцюгів. Я написала проект під їхні дослідження і отримала запрошення.
Стажувалась Ольга за кошти японського уряду, надані науково-дослідницькому інституту, який розпорядився грошима на власний розсуд. Зокрема, студентці оплатили дорогу та надали безкоштовно житло у кампусі. Якби вона його винаймала, це б коштувало 30-40 євро на день.
- У японців – культ роботи, і вони проводять на ній більшу частину життя. На відміну від них, у нас з Радянського Союзу залишилося поняття «робота заради роботи»: вважається, що якщо ти ходиш на роботу і щось там робиш – це і є робота. У них такого немає – у них головне – це результат, - ділиться враженнями Ольга.
Під час стажування вона не була єдиною іноземкою: в інституті працювали дослідники із США, Росії, Італії, Австралії, Нової Зеландії. Кожен працював в окремій лабораторії над своєю тематикою.
- Японці дуже толерантні і приємні, і проблем з адаптацією не було. Я припускаю, що там складно жити, якщо ти залишаєшся на постійну роботу, бо дуже велика різниця у культурі. А якщо працювати тимчасово – дуже комфортно і приємно.
Робота займала в Ольги п`ять днів на тиждень, а на вихідних була можливість ознайомитися із країною:
- Трохи побачила Японію навколо Токіо, транспорт там дуже дорогий. З`їздити з Токіо в Кіото в обидва боки коштує 300 євро, а їхати лише дві з половиною години. Тому самі японці, коли хочуть мандрувати, купляють за 300-350 євро проїзний на поїзди і два тижні їздять. Але купляти такий проїзний на два дні не мало сенсу. Тому я подорожувала неподалік від Токіо.
Що стосується знайомства японців із Україною, то, за словами Ольги, про ситуацію у нас вони знають, і протягом останнього року наша країна у японських новинах присутня доволі часто.
Повернувшись на батьківщину, Ольга замислюється над можливостями продовжити свої дослідження.
- Я сподіваюсь, що можна буде шукати якийсь спільний проект нашої лабораторії із європейськими. Це дуже реально, але для цього потрібна систематична робота, - каже вона.
Катерина Баркалова