ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНО-НАУКОВОГО ІНСТИТУТУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я, БІОЛОГІЇ, КОНТРОЛЮ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХВОРОБ ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. М.І. ПИРОГОВА

До складу навчально-наукового Інституту громадського здоров’я, біології, контролю та профілактики хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова:

• кафедра загальної гігієни та екології

• кафедра соціальної медицини на організації охорони здоров’я

• кафедра епідеміології

• кафедра медичної біології

• кафедра мікробіології

• кафедра менеджменту та маркетингу

• UNICOM-центр громадського здоров’я Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова

• офіс та організаційно-навчально-наукові структури Інституту

 ЧИМ МИ ЗАЙМАЄМОСЬ

Інститут громадського здоров’я, біології, контролю та профілактики хвороб (Educational and Research Institute of Public Health, Biology, Disease Control and Prevention) Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова Інститут є структурним підрозділом закладу вищої освіти, який об’єднує в кафедри, навчальні, науково-дослідні і експериментальні лабораторії, що здійснюють освітню діяльність і проводять наукові дослідження.

Інститут створений з метою підготовки сучасних спеціалістів (бакалаврів та магістрів медичного і біологічного профілю), які повинні в достатній мірі володіти медичними та біологічними знаннями і навичками, а також передбачає проведення наукових досліджень відповідно до його профілю.

У своїй діяльності інститут керується Законом України “Про вищу освіту”, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти України, рішеннями Вченої ради Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, організаційно-розпорядчими документами, наказами і розпорядженнями Ректора і адміністрації закладу вищої освіти.

Основними структурними підрозділами Інституту є кафедри з їх навчальними приміщеннями, кабінетами, лабораторіями, комп’ютерними класами, навчальними симуляційними залами і науковим оснащенням, а також спеціалізована профільна наукова лабораторія.

ЯКИМИ Є МЕТА ТА ПРОВІДНІ ЗАВДАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ІНСТИТУТУ

Головна мета діяльності Інституту полягає в організації і здійсненні на високому рівні навчальної, навчально-методичної і наукової роботи із закріплених за його окремими структурними підрозділами дисциплін та виховної роботи серед здобувачів освіти Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова.

Тому провідними завданнями Інституту слід вважати:

• забезпечення підготовки висококваліфікованих спеціалістів (бакалаврів та магістрів медичного і біологічного профілю) за всіма формами навчання, що передбачені освітніми програмами та навчальними планами.

• постійна активна діяльність над введенням нових прогресивних технологій організації навчальної діяльності та наукового процесу.

• розроблення в установленому порядку навчальних і робочих програми з дисциплін, що викладаються окремими кафедрами, які відображають останні досягнення науки, техніки і культури та перспективи їх розвитку, враховують потреби різних галузей медицини і біології, реалії міжнародного та національного наукового і освітнього простору, регіональні умови, традиції та особливості організації навчальної і позанавчальної діяльності здобувачів освіти.

• забезпечення безперервного удосконалення якості процесу викладання, активізацію проведення лекційних, практичних, лабораторних і семінарських занять, самостійної роботи здобувачів освіти, набуття необхідних практичних навичок, розвиток творчих здібностей студентської молоді.

• здійснення підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників, встановлення творчих зв’язків з кафедрами інших закладів освіти та структурними підрозділами науково-дослідних установ.

• проведення комплексного методичного, наукового та організаційного забезпечення викладання навчальних дисциплін кафедрами, яке передбачає підготовку підручників і навчальних посібників, розробку навчально-методичної літератури, використання сучасних технологій навчання, раціональне використання методичних прийомів, найкращих форм і методів викладання та ефективне використання сучасної навчальної техніки і комп’ютерних технологій.

• узагальнення досвіду роботи кращих викладачів, надання допомоги молодим викладачам в оволодінні педагогічною майстерністю та засвоєнні основ виконання наукових досліджень.

• пропагування наукових знань шляхом участі навчально-педагогічних працівників та інших співробітників інституту в роботі професійних асоціацій, науково-практичних товариств, конгресів, з’їздів, конференцій, семінарів, виступів перед колективами установ, закладів, організацій та на підставі публікацій у фахових наукових періодичних виданнях.

• проведення наукових досліджень з найважливіших фундаментальних і прикладних питань профілактичної, теоретичної і клінічної медицини та біології, а також в інших галузях науки і практики.

• заслуховування звітів кафедр та інших структурних підрозділів Інституту про навчальну та наукову роботу.

• заслуховування наукових доповідей кандидатів до вступу в докторантуру і аспірантуру, здійснення аналізу стану виконання індивідуальних планів роботи науково-педагогічних і наукових співробітників, докторантів і аспірантів під час виконання планових науково-дослідних робіт і дисертаційних досліджень, здійснення експертного аналізу дисертацій, які подані до захисту докторантами, аспірантами і співробітниками кафедр на підставі організації публічної презентації їх результатів.

• заслуховування звітів аспірантів про виконання індивідуальних планів, за результатами яких вони щорічно атестуються науковими керівниками.

• надання Вченій раді мотивованих висновків про надання здобувачем творчої відпустки для своєчасного завершення роботи над дисертацією.

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇЇ, ЯКІ ВИКОНУЄ ІНСТИТУТ

Ураховуючи наведене вище, Інститут виконує наступні функції:

• розглядає і передає на затвердження в установленому порядку навчальні та робочі програми з дисциплін, що викладаються окремими кафедрами, які відображають останні досягнення науки, техніки, культури і перспективи їх розвитку, враховують потреби різних галузей медицини і біології, реалії міжнародного та національного наукового і освітнього простору, регіональні умови та особливості організації навчальної та позанавчальної діяльності здобувачів освіти.

• забезпечує безперервне удосконалення якості викладання; на основі підвищення рівня читання лекцій як провідної форми навчання; активізації проведення практичних, лабораторних і семінарських занять та самостійної роботи здобувачів освіти як ефективних форм закріплення знань, придбання необхідних практичних навичок, розвиток творчих здібностей студентської молоді.

• здійснює підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів, встановлює творчі зв’язки з іншими закладами освіти, науково-дослідними установами.

• вивчає і підсумовує досвід роботи кращих викладачів та надає допомогу молодим викладачам в оволодінні педагогічною майстерністю, засвоєнні основ виконання наукових досліджень.

• проводить комплексне методичне забезпечення навчальних дисциплін кафедр, що передбачає підготовку підручників і навчальних посібників, розробку навчально-методичної літератури щодо проведення основних видів навчальних занять, а також інших посібників, які передбачають використання сучасних технологій навчання, раціональне використання методичних прийомів, найкращих форм і методів викладання та ефективне використання сучасної навчальної техніки, наукового і лабораторного обладнання та комп’ютерних технологій.

• здійснює пропагування наукових знань шляхом участі науково-педагогічних працівників та інших співробітників кафедр в роботі професійних асоціацій, науково-практичних товариств, конгресів, з’їздів, конференцій, семінарів, виступів перед колективами установ, закладів, організацій та на підставі публікацій у фахових наукових періодичних виданнях.

• проводить наукові дослідження з найважливіших фундаментальних і прикладних питань профілактичної, теоретичної і клінічної медицини та біології, а також в інших галузях науки і практики.

ЧОМУ ЦЕ АКТУАЛЬНО

Здоров’я населення є однією з найбільших цінностей, необхідною умовою для соціально-економічного розвитку країни. Створення оптимальних умов для реалізації потенціалу кожної особи впродовж всього життя, досягнення європейських стандартів якості життя та благополуччя населення є одним із основних пріоритетів розвитку медичної науки і практики.

Успадкована з радянського періоду комплексна модель організації охорони здоров’я, за якої вся сфера здоров’язбереження належала до державної власності та фінансувалася державою, була спрямована на утримання лікарень, характеризувалася фрагментарним управлінням, зосередженим переважно на лікуванні нетяжких гострих станів та фактичною відсутністю профілактики. Система практично ігнорувала потреби здорового населення, що не давало змоги стримувати та системно впливати на підвищення рівня неінфекційних захворювань.

За роки незалежності України поодинокі заходи щодо реформування системи охорони здоров’я тільки поглибили кризу профілактичної медицини. Причинами критичної ситуації, яка склалася із станом здоров’я населення, є соціально-економічна криза, несприятлива екологічна ситуація, високий рівень поширеності тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотичних засобів, недостатні фізичні навантаження, нездорове харчування, пандемія COVID-19, а також військова агресія російської федерації.

З огляду на зазначене нагальною потребою є проведення комплексної реформи системи охорони здоров’я, і, передусім, сфери громадського здоров’я.

СИСТЕМА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я, ЯКОЮ ВОНА Є 

У цьому контексті слід відзначити, система громадського здоров’я являє собою комплекс інструментів, процедур та заходів, що реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров’я населення, попередження захворювань, збільшення тривалості активного та працездатного віку і заохочення до здорового способу життя шляхом об’єднання зусиль усього суспільства.

Система громадського здоров’я як основа профілактичної медицини повинна передбачати основні заходи у сфері охорони здоров’я та бути спрямованою на збереження здоров’я населення і зменшення обсягу витрат на медичне обслуговування.

На сьогодні наявні поодинокі елементи системи громадського здоров’я діють незлагоджено та потребують оптимізації існуючих ресурсів та суттєвого збільшення ефективності управління ними.

Загалом слід підкреслити, що сучасне громадське здоров’я – це робота багатопрофільних бригад громадського здоров’я, включаючи лікарів, що спеціалізуються в галузі громадського здоров’я / комунальної медицини / інфекційних захворювань, психологів, епідеміологів, біостатистиків, медичних мікробіологів / посадових осіб із санітарного стану навколишнього середовища / фармацевтів, стоматологів, медичних сестер за напрямком громадського здоров’я, дієтологів і нутриціологів, ветеринарів, юристів у галузі громадського здоров’я, соціологів, спеціалістів з розвитку громад, експертів комунікації, спеціалістів з біоетики, тощо.

ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

В Україні, починаючи з 2014 року активно впроваджується система громадського здоров’я на всіх рівнях управління. До цього процесу залучені, крім галузі охорони здоров’я, система освіти, промисловість, приватний сектор, засоби масової інформації, науковці.

У 2016 році Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку системи громадського здоров’я.

У 2018 році в Україні запроваджено принцип збереження здоров'я населення, за якого всі ухваленні урядом рішення аналізуватимуться з точки зору впливу їх реалізації на громадське здоров'я.

У 2022 році Верховною радою держави прийнятий Закон “Про систему громадського здоров’я”

Більшість країн визнають важливість програм охорони громадського здоров’я для зниження захворюваності, інвалідності, а також ефектів старіння та інших фізичних і психічних станів здоров’я,

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначає 10 основних оперативних функцій громадського здоров’я, а саме:

• епідеміологічний нагляд та оцінювання стану здоров’я і благополуччя населення;

• моніторинг та реагування на небезпеку для здоров’я під час надзвичайних ситуацій;

• захист здоров’я, у тому числі безпеки навколишнього середовища, праці, харчових продуктів тощо;

• зміцнення здоров’я, зокрема вплив на соціальні детермінанти і скорочення нерівності за показниками здоров’я;

• профілактика хвороб, у тому числі раннє виявлення порушень здоров’я;

• забезпечення стратегічного управління в інтересах здоров’я і благополуччя;

• забезпечення сфери суспільної охорони громадського здоров’я достатньою кількістю кваліфікованих кадрів;

• створення стійких організаційних структур і забезпечення їх фінансування;

• виконання інформаційно-роз’яснювальної діяльності (адвокації), комунікації та мобілізації в інтересах здоров’я;

• сприяння розвитку досліджень у сфері охорони громадського здоров’я для наукового обґрунтування відповідної політики і практики.

Зокрема, програми нагляду у сфері громадського здоров'я можуть:

• слугувати системою раннього попередження про можливі надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров'я;

• документувати вплив втручання або відслідковувати прогрес щодо зазначених цілей;

• здійснювати моніторинг та уточнення епідеміології проблем зі здоров’ям, що дозволяє визначати пріоритети, а також розробляти політики і стратегій в галузі охорони здоров’я;

• проводити діагностику, дослідження і моніторинг проблем зі здоров’ям і небезпек для здоров’я спільноти.

ЗДОРОВ’Я КОНКРЕТНОЇ ЛЮДИНИ – ГОЛОВНИЙ ПРІОРИТЕТ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

Громадське здоров’я не лише поліпшує здоров’я населення шляхом реалізації специфічних заходів на популяційному рівні, але й виявляє та оцінює потреби населення у медичному забезпеченні, включаючи:

• оцінку поточних медичних послуг та визначення, чи вони відповідають цілям системи охорони здоров’я;

• з’ясування потреб відповідно до думки фахівців в області охорони здоров’я, представників громадськості та інших зацікавлених сторін;

• визначення найбільш доречних дій;

• врахування потреби в ресурсах для запропонованих дій та оцінка їх економічної ефективності;

• підтримку прийняття рішень у охороні здоров’я та плануванні медичних послуг, включаючи будь-які необхідні зміни.

У медико-соціальних дослідженнях під час здійснення оцінки стану здоров'я населення виділяють 4 рівні:

• перший рівень – здоров’я окремої людини – індивідуальне здоров'я;

• другий рівень – здоров’я соціальних та етнічних груп – групове здоров’я;

• третій рівень – здоров’я населення адміністративних територій – регіональне здоров’я;

• четвертий рівень – здоров’я популяції, суспільства загалом – громадське здоров’я.

На думку експертів ВООЗ, в медичній статистиці під з здоров’ям на індивідуальному рівні розуміється відсутність виявлених розладів і захворювань, а на популяційному рівні – процес зниження рівня смертності, захворюваності та інвалідності, а також підвищення оцінюваного рівня здоров’я.

Громадське здоров'я, на думку ВООЗ, слід розглядати як ресурс національної безпеки, засіб, що дозволяє людям жити благополучним, продуктивним і якісним життям.

Всі люди повинні мати доступ до необхідних для забезпечення здоров'я ресурсів.

За класичним визначенням Уінслоу (1920), охорона громадського здоров’я – це наука і мистецтво запобігання хворобі, подовження життя і охорони здоров'я, забезпечення стану оптимальної життєдіяльності за рахунок організованих зусиль суспільства за такими напрямами:

• оздоровлення навколишнього середовища, санітарний контроль;

• контроль масових інфекцій;

• просвіта населення з питань здоров’я і гігієни;

• організація медичної допомоги і догляду, рання діагностика небезпечних хвороб і запобігання їм, розвиток соціальних послуг, забезпечення кожному гідного рівня життя для підтримки здоров’я, розподіл соціальних благ таким чином, щоб кожний громадянин зміг реалізовувати своє право на здоров'я і довголіття”.

Тому етою викладання навчальних дисциплін “Громадське здоров’я” та “Менеджмент в охороні здоров’я: є розуміння сучасних концепцій та методів аналізу даних, матеріалів та методів наведених в наукових публікаціях за обраною темою/спеціалізацією

Разом з тим як основні завданнями вивчення дисципліни слід відзначити оволодіння знаннями та навичками щодо:

• вимірювання та прогнозування тенденцій суспільного здоров’я;

• визначення стратегії дослідження та об’єктивної оцінки стану здоров’я індивідуума;

• обґрунтування планів розвитку охорони здоров’я та оцінки їх ефективності;

• здійснення аналізу популяційних даних та їх презентації, здійснення базових процедур оцінки економічної ефективності популяційних втручань та відповідної сучасної термінології.

Контактна інформація:

Адреса: вул. Пирогова, 56, м. Вінниця, Україна, 21018 (2 поверх)

тел: +38 (097) 775-69-60

 +38 (050) 180-70-05

e-mail: institute_ph@vnmu.edu.ua

institute.ph.vnmu@gmail.com