Студентка 3 курсу 17 групи лікувального факультету №1 Олександра Телегузова стала переможницею XVII міжнародного фестивалю «Студентська республіка», який з 22 по 25 серпня проходив на Арабатській Стрілці. Дівчина стала першим за всю історію фестивалю представником Вінниччини, якого було обрано на пост президента Студреспубліки.
- Першим стартом для мене став Вінницький обласний дебатний турнір, який проходив у Вінницькому національному медичному університеті, - розповідає Олександра. - Після того, як ми із колегою посіли третє місце, ми потрапили до Студентського парламенту Вінниччини. А, оскільки студентський парламент Вінниччини є основним партнером проведення регіонального етапу "Студентської республіки", мене призначили координатором від ВНМУ, і мої колеги-медики запропонували мені висуватись на посаду студентського мера Вінниці. Мене обрали на цю посаду 65 % голосів, і наступним кроком стала участь в організації команди Вінницької "Студерспубліки" для всеукраїнського фіналу.
- І як Ви впоралися із цим завданням?
- Мушу нескромно визнати: організація була на високому рівні. Від Вінницької області цьогоріч поїхала найбільша делегація – 91 представник, а загальна кількість учасників була не більше 600. Вінницька команда відзначилась своєю дружністю і працьовитістю. На нашому рахунку за результатами "Студреспубліки" – найвища кількість перемог у різних субфестивалях: "Мафія", "КВН", "Найкращий спікер у дебатному турнірі", "Флешмоб" та "Дневная туса".
- Що являє собою Студреспубліка?
- За офіційним визначенням, це молодіжний мультифестиваль, який має статус міжнародного. А від себе скажу, що це модульна імітація реальної політики України. Це певна команда, яка працює для того, аби студенти, молодь, краще розумілися у веденні політичних справ і формували, можливо, у майбутньому, нові політичні інститути, які базуються на справедливості та чесності, що, нажаль, сьогодні не спостерігається у реальних умовах.
- Що являла собою політична частина фестивалю?
- Це гра, яка включає ряд пленумів, факультативів, робочих груп. Її завершальною частиною є загальне віче. Протягом усіх цих пленумів та занять ми формуємо план розвитку країни. Цьогоріч програма "Студреспубліки" називалась "Модернізація країни". Експерти запропонували і можливі шляхи розвитку країни: розпад, тління, тобто подальша деградація, та, звісно, процвітання, на що дуже всі сподіваються. Також був варіант, коли Україна перестане існувати... Це була імітація того, які взагалі можливі шляхи розвитку країни сьогодні і що ми як молодь будемо робити, якщо трапиться така ситуація.
- Як при цьому розподілись уподобання студентів?
- Найбільше хотіли піти у групу процвітання і все ж довести, що модернізація в умовах сьогодення зможе призвести до процвітання, що в принципі їм вдалося. Мене розподілили до «групи розпаду». Але наша група зосереджувалася на тому, що цей варіант є найменш можливим і найменш бажаним, і ми говорили про те, що модернізації України навіть в умовах розпаду все рівно відбуватиметься в Україні, якою вона була територіально і географічно. Тобто населення України не зможе жити без певних частин своєї Батьківщини.
- Темою "Студреспубліки" була модернізація. Наскільки, за Вашими спостереженнями, учасники фестивалю розуміли її сенс?
- Нажаль, під час гри було видно, що молодь не хоче і не може зрозуміти основні напрямки для розвитку нової України. Ми повсякчас звертались до військової сфери, до того, що в нас недостатньо динамічно розвивається економіка, проте, як показує досвід європейських країн, аби розпочати етап модернізації, необхідно зрозуміти, що все починається із моральних цінностей. А молодь, нажаль, скептично ставилась до цього поняття, і іноді лунало: "Моральні цінності – це взагалі що? Це притаманне для української нації явище чи ні? ". Тому більшу увагу звертали на економічні та політичні речі, але команда Вінницького регіону звернула увагу на соціальні проблеми: медицину та формування якісної освіти у плані виховання філософських та морально-етичних цінностей.
- Що ви запропонували?
- Ввести факультативні заняття, починаючи зі школи, з філософії та моралі, а також продовжувати філософську та етичну проблематику в інших предметах, таких як економіка, політологія. Тобто, висвітлювати не лише суто матеріальні проблеми, а й те, що спонукало до їх виникнення. Проводити більш детальний аналіз художньої літератури і ситуацій, які трапляються у житті, з точки зору моральних цінностей. Наступним вектором нашої програми була модернізація медицини. Сьогодні кожен сьомий в Україні хворий на гепатит С, а лікування досить дороговартісне, і через це Україна сьогодні стоїть на першому місці в Європі за рівнем смертності від гепатиту С та цирозу печінки. Тому ми запропонували ряд медичних реформ, які включали у себе підвищення відсотку фінансування медичної сфери хоча б до 10 за рахунок скорочення субсидій певним групам населення.
- Яким саме?
- Ми говорили про те, що необхідно чітко розділити пенсіонерів та інвалідів на певні групи: чорнобильці і т. ін. та скоротити хоча б на 50 відсотків пільги та субсидії, однак, при цьому ввести систему часткового медичного страхування, яке б здійснювалось вже існуючими страховими компаніях. Дану систему деякі експерти визнали цікавою, деякі визнали, що вона повинна бути дієвою у наших реаліях.
- Це була перша перемога представника Вінниччини у "Студреспубліці". У кого пальму першості забрали?
- Було три кандидати на президенти: Олександр Глазов із Полтави, Олег Ткач із Чернівців і я. Перемогла я із результатом 56 відсотків.
- Кількість голосів дорівнювала кількості учасників?
- Так. Але балотуватись у президенти мали право лише ті, хто за результатами трьох днів політичної гри мав найвищий особистісний рейтинг, який присвоювали експерти та модератори.
- Завдяки чому Ви отримали свій рейтинг?
- Бали давались за ораторські здібності, за проект як такий та за актуальність цього проекту. Наш проект був якраз "Модернізація, заснована на моральних цінностях".
- А з якими проектами виступали конкуренти?
- Полтавська команда – із проектом створення нової інституції, нового виду адміністративних будівель. Він називався "Кабінет модернізації", однак суттєвої різниці між ними та прозорими офісами, які сьогодні існують в більшості регіонів України, особисто я та ряд експертів не побачили. Команда Чернівців представила проект щодо політичних ліфтів та конфлікту батьків та дітей. Вони говорили, що все населення потрібно поділити на п`ять великих груп, як у фільмі "Дивергент", і кожна мала відповідати за певну сферу соціального забезпечення, ніби створити спеціальні райони в країні. Наприклад, на Донбасі – сфера послуг, Західна Україна – промисловість… ідея новітня, але вона неможлива для реалізації в умовах будь-якої країни.
- Ви перемогли і протягом року Ви – студентський президент України. Які Ваші обов`язки, Ваші повноваження і в чому полягатиме Ваша діяльність?
- Як говорив головний організатор "Студреспубліки", президентство – це дар, яким ти повинен розпорядитись, і від того, як ти це зробиш, буде залежати продуктивність твоєї праці. Окрім статусу та ряду обов`язків щодо розвитку "Студреспубліки", реалізації моїх власних ідей, у мене, по суті, немає ніяких привілеїв, що не є зовсім погано, оскільки виховує дух та бажання побороти всі обставини, аби досягти бажаної мети. І ми разом із Студентським парламентом, який також обирали на "Студреспубліці", наразі працюємо над планом роботи.
- Хто є членами Студпарламенту?
- До Студпарламенту увійшли 11 студентів з різних вузів України. У нас представлені Рівненьська, Чернівецька, Чергінівська, Київська, Миколаївська, Вінницька та Херсонська області. Вибори до парламенту проходили паралельно із виборами президента. Кожен, хто бажав пройти до парламенту, повинен був створити власну партію або об`єднатись з іншою. За результатами голосування студентів було обрано партію, яка перемогла, і відповідно від цієї партії йшла більша кількість студентів.
- І що це була за партія?
- "Винница-красавица", тобто команда Вінницького регіону, яка об`єднала навколо себе студентів з інших регіонів. Програма партії, здебільшого, перекликалась із програмою президента, оскільки президент був головою партії, однак, передбачала ще створення єдиної системи знижок для студентів усієї країни. Тобто, ми пропонували певну дисконтну картку, якою б могли користуватись студенти, яка б була накопичувальною із бонусною системою у ряді ресторанів, кафе, магазинів, що користуються попитом у студентів.
- І є перспектива, що ця ідея буде втілена?
- Звісно, ми зараз працюємо над цим пунктом. Окрім цього, у нас багато ідей. Ми плануємо створити єдину мережу лекторіїв по всій країні на теми, цікаві та актуальні для певного регіону. Ми запланували провести п`ять базових лекторіїв із залученням кращих експертів України, і всі теми лекцій будуть стосуватись політвиховання українців та молоді зокрема. У нас на носі місцеві вибори, а студенти, нажаль, навіть не знають про свої права, про поправки до закону про вибори, а що вже говорити про Закон «Про вищу освіту», який був прийнятий 6 вересня минулого року, а студенти досі не знають своїх прав та повноважень? Чинні пункти та статті закону сьогодні не виконуються у повному обсязі, і деякі студенти навіть не знають, що таке студентське самоврядування, а в ряді університетів його навіть і не існує. Але нагальним питанням для нас стало нещодавнє прийняття нового проекту положення про гуртожитки, у якому зовсім не відображено ряд прав студентів. Зокрема, є ризик, що студенти просто не зможуть оплачувати власне проживання, тому що гуртожиток буде коштувати для них гривень 200-300 плюс комунальні послуги, а мініміальна стипендія сьогодні – 715 гривень. Тому ми написали листи до Кабміну, Президента, Голови Верховної Ради, Мінрегіонбуду та Міносвіти із проханням переглянути цей проект, залучивши представників студентства. Також ми написали, що готові долучитися до робочої групи з опрацювання цього питання.
Спілкувалась Катерина БАРКАЛОВА