Невідкладна, екстрена та первинна ланки об’єднаються для ефективного лікування пацієнтів
Питанням розвитку, функціонування та взаємодії первинної та екстреної медичної допомоги було присвячене пленарне засідання робочої семінар-наради МОЗ України, яке пройшло у актовій залі ВНМУ 20 листопада.
Участь у ньому взяли більше ста представників системи організації охорони здоров’я та структур, які надають первинну, невідкладну та екстрену медичну допомогу в усіх областях України.
Одним з основних питань, яке розглядалось на нараді під головуванням заступника Міністра охорони здоров’я та випускника ВНМУ Віктора Шафранського, було узгодження роботи служб різних відомств, які залучені до евакуації постраждалих та до надання екстрених медичних послуг. Це, зокрема, поліція, військові, служби швидкої допомоги та надзвичайних ситуацій.
Про нагальну необхідність такої співпраці наголошувала народний депутат України, координатор міжвідомчого штабу АТО Оксана Корчинська.
– Питання міжвідомчої координації між службами стоїть гостро, адже ми живемо у час, коли ймовірність надзвичайних ситуацій є дуже високою, – сказала нардеп. – В областях, що межують із зоною АТО, був вдало проведений пілотний проект із реорганізації системи охорони здоров’я, і реформування служб екстреної медицини дало нам змогу витримати оці півтора року війни: екстрена служба і служба медицини катастроф були задіяні у системі евакуації поранених.
Наразі, за даними Оксани Корчинської, медична допомога розділена на 18 відомств, і їх дії потрібно координувати. Завдяки такій координації з липня по грудень 2014 року цивільні служби Донецької та Дніпропетровської областей допомогли вивезти 1168 поранених із зони проведення антитерористичної операції.
Корчинська подякувала «дивовижним представникам екстреної медицини»:
– Служба евакуації військової медицини не була готова для екстреної евакуації, до роботи у зоні війни. Завдяки екстреній службі ми врятували тисячі бійців і сотні громадян мирного населення. Чудово працювали екіпажі і служби медицини катастроф, ми зробили на фронті чудеса за їх допомогою. Якби ці служби не були готові, для країни це було б фатально, – сказала депутат. – Зараз ми навчились працювати одним штабом і однією командою – у зоні АТО та у прифронтових областях. Ми не поділяємо себе на відомства, – МО, МВС, СБУ, прикордонники, департаменти охорони здоров’я – обласні та міські – Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської областей. Ми дуже вдячні Одесі, яка прийняла у нас естафету, і все те, що відбувається там щодо розподілу наших поранених по госпіталях, – це блискуча робота.
Цю модель міжвідомчої співпраці, на думку Корчинської, потрібно перенести у мирні області, щоб у разі біди працювати не в екстреній, а у плановій ситуації: від скоординованості служб буде залежати життя мільйонів людей в Україні. Як антиприклад, нездатність служб координуватись, нардеп навела ситуацію, що склалась із пораненими бійцями Нацгвардії під час заворушень під Верховною Радою 31 серпня. Тоді поранених у лікарні розвозили машини поліції, а екіпажі швидкої допомоги не мали достатньої кількості перев’язувального матеріалу та не хотіли відвозити хворих у пустий військовий шпиталь, коли цивільні лікарні були переповнені, оскільки військова лікарня не підпорядковується МОЗ.
Віктор Шафранський переймався питаннями забезпечення якісної та доступної медичної допомоги кожному громадянину і обіцяв, що українці скоро відчують покращення стану її надання:
– МОЗ у межах своєї компетенції буде дуже уважно стежити за графіком впровадження позитивних змін у первинній ланці, у екстреній медичній допомозі, буде допомагати кожному, хто хоче рухати цю справу, допомагати й тим, хто не зовсім хоче рухати справу, щоб усі разом ми досягли великого майбутнього, – сказав чиновник.
Медична допомога значно наблизиться до кожного пацієнта із створенням у кожній області централізованої оперативно-диспетчерської служби. Наразі такі успішно працюють у декількох областях України, зокрема, Харківській, Дніпропетровській, Київській та Закарпатській. У таких службах збираються усі виклики, які є в області, поділяються на невідкладні та екстрені, а також ті, які можна вирішити у плановому порядку у центрах первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). Таким чином, диспетчерська об’єднує невідкладну, екстрену та первинну допомоги та заклади, у яких ці види допомоги надаються, забезпечуючи раціональний та рівний доступ жителів області до них.
Автоматизована ж система контролю маршруту карети швидкої, яка у рамках диспетчерської працює на Харківщині, допомагає прокласти шлях машини до пацієнта, автоматично фіксує час доїзду, чим унеможливлює спотворення статистики. Адже, за її даними, більше 90% викликів карети швидкої обслуговуються вчасно: за десять хвилин у місті та 20 – поза містом, проте, на думку замміністра, така статистика не відповідає дійсності.
Єдині диспетчерські служби, яку на Вінниччині ще потрібно створити, фінансуватимуться з обласного бюджету. У межах країни – це до 140 млн. грн. І якщо у нашій області ЦПМСД, що будуть охоплені диспетчерською службою, як і у більшості областей, вже створені, то у Львівській ще немає жодного ЦПМСД, а у Сумській їх – менше половини від запланованого. Існує проблема фінансування закладів ПМСД, їх недостатнього оснащення, у тому числі – транспортом (забезпеченість складає 60%). Крім того, не врегульована роль медсестер, не скрізь відбувається економічне стимулювання лікарів.
І хоча реформа передбачає забезпечення рівного доступу громадян до первинної медичної допомоги незалежно від місця проживання, надання адресної допомоги соціально незахищеним верствам населення, забезпечення пацієнтам вільного вибору лікаря, створення бізнес-дружньої обстановки на ринку охорони здоров’я, показники останнього не покращаться без підвищення особистої відповідальності громадян за власне здоров’я.
Пацієнт, на думку спікерів наради, повинен бути основним експертом щодо свого здоров’я і повинен бути відповідальним за нього. А статистика поки що невтішна: у минулому році з приводу більше як 30%, а подекуди – і близько 50% гострих захворювань, які потребують оперативного втручання, населення зверталось за допомогою у терміни пізніше 24 годин. Шлунково-кишкова кровотеча – запізнюється до 50%, гостра кишкова непрохідність – до 60% звернень. Тільки 40% хворих із інфарктом міокарда та церебральним інсультом звертаються у межах терапевтичного вікна, коли можна їм допомоги із мінімальними витратами.
Опитування, проведене МОЗ, показало, що десять відсотків сільського і менше 15 міського населення визначають своє здоров’я головним пріоритетом. При погіршенні стану здоров’я приблизно половина населення звертається до лікарів, частка займається самолікуванням, велика частка пацієнтів звертається до представників народної медицини, знахарів.
Тому МОЗ пропонує змінити наповненість сайтів лікувальних закладів, внести туди інформацію щодо дій, які потрібно робити при погіршенні стану здоров’я: наразі сімейні лікарі доносять таку інформацію менше, ніж до половини пацієнтів. Сімейні лікарі, на думку фахівців МОЗ, мінімально готові до комунікації з населенням. А там, де комунікація між дільничним лікарем та пацієнтом налагоджена, зменшується навантаження на систему: у Комсомольському Полтавської області зменшення викликів бригад екстреної допомоги відбулось, бо лікарі телефонували пацієнтам, нагадуючи, що їм потрібно виконати їхні приписи.
На нараді рекомендували й відновити роботу центрів «Здоров’я» з їх активною просвітницькою та методичною працею.
– У фокусі Міністерства завжди буде знаходитись розвиток ланки первинної медико-санітарної допомоги та екстреної медицини, – сказав Віктор Шафранський, завершуючи нараду. – МОЗ налаштоване на позитивну співпрацю із практиками у регіонах, науковцями і буде робити все від нього залежне, щоб ми розвивали ці напрямки. Треба, щоб кожен мешканець самого віддаленого населеного пункту нашої держави відчував, що держава піклується про нього. І коли він це відчує, ми також матимемо задоволення від роботи.