Нобелівський лауреат та благодійник людства провів тут дитинство та юність

Серед числа нових вулиць, що з’являться на мапі Вінниці, буде і вулиця імені Зельмана Абрахама Ваксмана. Саме так, на виконання закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», планується перейменутвати вулицю Кірова. Затвердити відповідне рішення депутати Вінницької міської ради мають до 21 листопада цього року.

За увічнення пам’яті Ваксмана більше десятиліття клопотало обласне товариство фтизіатрів на чолі з професором кафедри фтизіатрії з курсом клінічної алергології та імунології Вінницького національного медичного університету Борисом Пухликом. Адже Зельман Ваксман – один з двох Нобелівських лауреатів українського походження, що поряд із Іллею Мечниковим, ім’я якого більш відоме загалу, отримав премію у галузі фізіології та медицини.

Народився майбутній Нобелівський Лауреат у 1888 році, у селі Нова Прилука Липовецького району, де йому встановлений меморіал, а дитинство та юність провів, проживаючи на вулиці Михайличенка у Вінниці. У 1910 році емігрував у США.

У 1932 році Американська національна асоціація з боротьби з туберкульозом звернулась до Ваксмана із проханням вивчити процес руйнування туберкульозної палички в ґрунті. За спостереженнями, трупи людей, які хворіли на туберкульоз, після тривалого перебування в землі немов би «сануються», очищуючись від інфекції. Ваксман висловив припущення ( а до нього це зробили деякі російські вчені), що це пов`язане із впливом на мікобактерії туберкульозу мікробів-антагоністів. На той час він вже накопичив багатий науковий досвід щодо вивчення ґрунтових грибів, актиноміцетів. У 1940 році дослідницька група виділили актиноміцин, який виявився високотоксичним антибіотиком. За три роки у штамі актиноміцетів було виявлено стрептоміцин. Після декількох років тестування та допрацювання у 1946 році стрептоміцин почали широко використовувати. Він виявився особливо цінним завдяки своїй ефективності по відношенню до бактерій, стійких до сульфаніламідним препаратам та пеніциліну.

Технологія, яку напрацював Ваксман та його співробітники, дозволила у подальшому створити групу нових антибіотиків: actinomycin (1940),  grisein (1946), неоміцин (1948), fradicin, candicidin, candidin та інші. До речі, термін «антибіотики» запропонував саме Ваксман у 1941 році.

За даними медичної літератури, стрептоміцин у перші роки його застосування «піднімав» навіть приречених на смерть хворих на туберкульоз. Його почали широко застосовувати і для лікування інших інфекційних та запальних захворювань. Протягом трьох-чотирьох десятиліть комбінація пеніцилін+ стрептоміцин була практично єдиним засобом лікування пневмоній та інших інфекцій у нашій та інших країнах.

За відкриття стрептоміцині, яке Ваксман зробив після еміграції з України до США, його було включено до списку ста видатних осіб світу та названо «благодійником людства». А у 1952 році Зельман Ваксман став лауреатом Нобелевської премії у галузі фізіології та медицини. Помер він 16 серпня 1973 року у Вудс-Хоул (штат Массачусетс, США).

- Життя і одномоментна доцільність нерідко висувають ідеї увічнити пам'ять революціонерів, політичних діячів, різних керівників, проте згодом те ж життя, але вже інші люди доводять несправедливість багатьох подібних рішень. У разі ж видатних учених, діячів мистецтва таких помилок, як правило, не буває, - говорить Борис Пухлик.

Пошуковик Гугл поки що не прописує вулицю Ваксмана у Вінниці навіть як таку, що планується створити, проте вона вже є на мапі міста Краснопілля у Білорусі.

     Вікторія Родінкова