Біда вміє заскочити зненацька. 22 жовтня вінницька та українська хірургічна школа зазнала непоправної утрати. На 72-році життя помер заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри хірургії №2, голова спеціалізованої вченої ради хірургічного профілю, член-кореспондент Академії технологічних наук, Аркадій Іванович Годлевський.
Він був тим стовпом, на якому трималась практична вінницька хірургія та хірургічна наука України. Відвертий, добрий він вмів та любив жартувати, не цурався будь-якої роботи і завжди прагнув досягти кращих результатів у всьому, за що брався.
Аркадій Іванович пройшов нелегкий шлях поступового зростання. З відзнакою закінчив школу, з відзнакою закінчив Вінницький медичний інститут, потім залишився лікарем-лаборантом на кафедрі факультетської хірургії, але був призваний до лав Радянської Армії, служив у прикордонних військах у Таджикістані. Після повернення до Вінниці вступив до клінічної ординатури та успішно її закінчив, почавши роботу над кандидатською дисертацією. Захистив її, 8 років працював практичним лікарем і тільки у 1982 році був зарахований на посаду асистента кафедри факультетської хірургії, вже будучи кандидатом медичних наук. Через рік після захисту докторської дисертації він був обраний на посаду завідувача кафедри, через рік став доцентом, ще через рік – професором.
Попрощатись із Аркадієм Івановичем у актову залу ВНМУ 24 жовтня прийшли сотні людей, які за життя оцінили талант Годлевського-практика та його інтелектнауковця.
- Звістка про смерть Аркадія Івановича шокувала медичну спільноту України, і не тільки медичну: десятки тисяч людей, яких врятував Аркадій Іванович, понесли тяжку втрату, – сказав під час траурної панахиди ректор Вінницького національного медичного університету, академік НАМН України, професор Василь Максимович Мороз. - Він відрізнявся величезною відповідальністю, спокійною розважливістю, яка допомагала стабілізувати психологічний стан не тільки хворих, але й будь-кого, хто просив по допомогу. Йому можна було зателефонувати вночі і отримати розраду. І так продовжувалось багато років: 25 років Аркадій Іванович працював очільником кафедри хірургії №2, створив прекрасний колектив, якому він віддавав всі свої сили, знання, вміння. Його дуже любили і викладачі, і студенти. Він шанобливо ставився до всіх студентів, з ним можна було обговорити питання науки і у вихідний. Кандидатські і докторські дисертації, які захищались у спеціалізованій раді, де він головував, успішно затверджувались. Він був порядним, вмів вислухати і вчасно допомогти. Ви бачите цей безмежний потік людей, які прийшли попрощатись із професором Годлевським. Це є свідченням, що від нас пішла велика людина. Він був активним учасником роботи вишу, заслуженим діячем науки та техніки України, чесно, по-діловому виступав на Вченій раді. Дбав про свій колектив: буквально два тижні тому ми провели тендер на закупівлю нового обладнання для кафедри, яку він очолював. Те, що доброго зробив Аркадій Іванович для багатьох тисяч людей, завжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав.
Директор Інституту хірургії та трансплантології, голова Асоціації хірургів України, професор Олександр Юрійович Усенко назвав смерть Аркадія Івановича втратою для всієї хірургічної спільноти України.
Проректор ВНМУ з клінічної роботи, професор Василь Васильович Погорілий відмітив людяність професора Годлевського, його вміння вирішити важливі питання для всіх, хто про це просив.
- Завжди на третьому ряду як член Вченої Ради нашого університету сидів Аркадій Іванович. Надзвичайно шкода, що наступна Вчена Рада пройде без нього, – сказав Василь Васильович. - Завтра буде засідання спеціалізованої вченої ради із захисту дисертації. І надзвичайно шкода, що завтра Аркадія Івановича вже не буде серед нас. Він піклувався про наукове майбутнє, яке є прогресом медицини, про аспірантів, докторантів, він бачив перспективи розвитку науки і всіляко допомагав ці перспективи втілити. Горе невимовно велике, але ми будемо пам’ятати Аркадія Івановича ще багато років.
Дяку за науку своєму вчителю висловив і професор Олег Євгенович Каніковський, пообіцявши продовжувати розпочату разом із Аркадієм Івановичем справу. Від асоціації хірургів слово тримав професор Володимир Олександрович Шапринський, який згадав про складні та надскладні операції, проведені Аркадієм Івановичем та передав присутнім співчуття лікарів із різних регіонів України.
З невимовною скорботою співчуваємо рідним та близьким покійного, співробітникам кафедри, усім, хто знав Аркадія Івановича. Нехай земля йому буде пухом.
«Молодий медик»