test

Перша кафедра була створена на третій рік існування Вінницького медичного інституту в 1937 р. і мала назву кафедри соціальної гігієни. Фактично основна учбово-методична і наукова робота розгорнулась тільки у післявоєнні роки, коли після демобілізації з лав Радянської армії завідуючим був призначений доцент Лєкарєв Леонід Григорович.

Його багатий досвід практичної роботи як керівника служби охорони здоров’я Дніпропетровської області в довоєнні роки, робота доцентом на факультеті вдосконалення лікарів при медичному інституті, участь у Великій Вітчизняній війні на протязі всіх 4-х років дозволили йому забезпечити високий теоретичний і практичний рівень роботи кафедри, розгорнути підготовку ю роботу у складі 3-х чоловік: завідуючий – доцент Лєкарєв Л.Г., асистент Подолян Г.І., старший лаборант Бурман Б.Ю. Крім керівництва кафедрою, Леонід Григорович завідував також обласним санітарно-статистичним бюро. Науковий напрямок кафедри в перші роки охоплював вивчення санітарних втрат, яких зазнало здоров’я  населення після окупації, бойових подій на території області. Були складені детальні статистичні огляди з питань охорони здоров’я населення Вінницької області за 1945-1947 рр.

Асистент Подолян Г.І. проводила роботу з вивчення здоров’я робітників цукрових заводів – науковий напрямок, який затвердило для сільськогосподарських областей МОЗ України. У цей же час була затверджена тема докторської дисертації Л.Г. Лєкарєва «Основні етапи розвитку охорони здоров’я Подільської губернії (Вінницької області)». Це було одне з перших комплексних досліджень оригінальних форм розвитку регіональної системи охорони здоров’я на Україні. В роботі поєднувався  історичний матеріал з творчим узагальненням сьогодення. У 1950 р. докторська дисертація була успішно захищена. За цей же час була також виконана велика робота з налагодження навчального процесу, створення методичних розробок лекцій та практичних занять, відтворення в них класичних основ соціальної гігієни. Ці напрацювання дозволили приступити до створення нового підручника з дисципліни сумісно з професором Г.А. Баткісом «Теорія і організація радянської охорони здоров’я», який вийшов у 1961 р. і був рекомендований як підручник для медичних вузів СРСР. У 1969 р. вийшло друге видання підручника, яке було перекладено на національні мови в багатьох країнах світу і теж використовувалось як основний підручник з дисципліни. На конкурсі в 1972 р. він отримав Всесоюзну премію ім.. М.О. Семашко.

Із 1952 р. були  збільшені штати кафедри. Асистентами почали працювати випускники інституту О.Г. Процек, П.А. Кланца, В.І. Тишецький, Ф.С. Рюхов.

Поширюються наукові доробки, які охоплюють такі напрямки, як: актуальні проблеми історії і органіці охорони здоров’я сільського населення ((монографії професора Л.Г. Лєкарєва «Сільська лікарська дільниця» видання 1949, 1957, 1964 рр.), статті в другому виданні Великої медичної енциклопедії «Сільська лікарська дільниця», «Районна сільська лікарня», монографія з диспансеризації сільського населення, виступи на багатьох з’їздах і конференціях, кандидатські дисертації О.М. Голяченко, а в останні роки виконання досліджень у цьому напрямку аспірантами С.П. Замковим, О.М. Очередьком, О.І. Губіним.

Другим напрямком наукових досліджень було вивчення актуальних  проблем здоровя міського і сільського населення, характеру домографічних процесів і відтворення населення, розповсюдження неепідемічних захворювань та ін. Його розробляли  О.Г. Процек  (серцево-судинна патологія), В.І. Тишецький, А.Д. Вирігіна, В.Д. Максимов (онкологічні захворювання), Ф.С. Рюхов (питання медичних кадрів), Г.Г. Конопелько (інвалідність), Ц.В. Ясінський (гіпертонічна хвороба, судинні ураження головного мозку), А.П. Голубовський (коронарна недостатність), Г.І. Вихристюк, С.Ф. Філь, Т.О. Слєпова, М.С. Гнатишин, В.П. Неділько, Л.Й. Бугай, І.І. Білик, Л.В. Бородій, В.М. Калмиков, Г. Ф. Сумська, М.Б. Тарасюк, А.В. Філик, О.М. Циборовський, (здоров’я матерів, дітей і підлітків, їх фізичний і психічний розвиток, профілактика захворюваності та смертності), Н.Т. Комарницька (питання диспансеризації міського населення), В.О. Кучер (епідеміологія хронічних неспецифічних захворювань легенів), Р.Я. Мар’янчик (поширеність психічних захворювань), Б.І. Монастирський (ранні форми гіпертонічної хвороби у механізаторів).

Подальше вивчення питань історії медицини проводили доценти П. А. Кланца (питання творчої спадщини в галузі охорони здоров’я, вищої освіти М.І. Пирогова). Як директор музею М.І. Пирогова він багато зробив для його розвитку, поповнення новими експонатами, перетворення музею в велику інтелектуальну скарбницю, базу вивчення значного  періоду історії медицини студентами. Ці традиції підтримує тепер директор музею Г.С. Бобчук. Розробці важливих історико-медичних напрямів присвячені роботи  Л.І. Ткач (історія розвитку середньої медичної освіти на Україні).

Після виходу на пенсію професора Л.Г. Лєкарєва в 1979 р. кафедру очолила професор Олена Герасимівна Процек, його учениця.

Деякий час Олена Герасимівна працювала лікарем, потім була запрошена на посаду асистента кафедри організації охорони здоров’я. Під керівництвом професора Л.Г. Лєкарєва виконала дослідження по кандидатській дисертації на тему: «Лікарняна летальність в місті Вінниця в 1951-1953 роках і заходи по її зниженню», а згодом і докторській: «Соціальні умови життя і серцево-судинна патологія (методологічні підходи, статистика, епідеміологія і профілактика)». Затверджена у вченому званні професора у 1978-му році.

Кафедра з безпосередньою участю професора О.Г. Процек набагато збільшила число практичних занять на базах санітарно-протиепідемічних та лікувально-профілактичних закладів, присвячених вивченню особливостей їх діяльності. В додаток до офіційної програми були розроблені та постійно вдосконалюються індивідуальні завдання для виробничої практики студентів на базі медичних закладів первинного, вторинного та третинного рівнів.

О.Г. Процек була членом Всесоюзної центральної методичної комісії з питань організації охорони здоров’я, на засіданнях якої постійно виступала з проблемними доповідями по вивченню предмету.  Вона є автор більше 200 наукових праць, які в основному присвяченні вивченню соціально-гігієнічних проблем охорони здоров’я населення, організації роботи медичних закладів, історії медицини.

З ініціативи кафедри в 1971 році на громадських засадах  були організовані курси для вдосконалення сільських лікарів, які тільки з 1979 року стати існувати як загальнодержавна система. Кафедра має до цього часу доцентський курс вдосконалення організаторів охорони здоров’я, керівником курсів є доцент, кандидат медичних наук Наталя Тимофіївна Комарницька.

Крім роботи на кафедрі О.Г. Процек з 1971 року обіймала посаду Вченого секретаря ради інституту, а з 1975 року була затверджена проректором з наукової роботи. Пропрацювала на цій посаді незмінно до 2006 року.

За весь період історії кафедри до теперішнього часу постійно проводилась робота щодо збереження традицій кафедри, підвищення якості навчального процесу, поширення наукових досліджень. Продовжують виконуватись роботи з удосконалення управління охороною здоров’я (докторська дисертація к.мед.н. Груші А.М., кандидатська дисертація Якобчука а.В.) вивчення стану здоров’я населення різних регіонів , віку і статі (А. О. Біньковська, І.В. Стемпен, Н.М. Орлова, М.П. Барціховська), підготовки і вдосконалення медичних кадрів (Н.Т. Комарницька, В.Л. Пилипчук, С.М. Кулєшова), динамічне вивчення здоровя студентів інституту, включаючи іноземних громадян (доц. Г.І. Вихристюк). Колектив кафедри виконує переважно комплексні роботи на замовлення МОЗ України, Академії наук і конкурсні теми.

Із 1951 р. на кафедрі викладається курс історії медицини, над удосконаленням якого багато працювали і працюють доц. П.А. Кланца, старший викладач  С.М. Кулєшова, доц. Г.І. Вихристюк, асистент В.М. Волков. На кафедрі було проведено три всесоюзних історико-медичних конференцій, які поповнили її цікавим досвідом роботи інших вузів СРСР. У досить складних умовах проходила організація курсу з вивчення економіки охорони здоров’я. Великий внесок у цей розділ роботи зробили старший викладач С.М. Кулєшова, проф.. Г.С. Стеценко, доц.. М.Б. Тарасюк.

Із 1970 р. на кафедрі почали працювати курси, а з 1979 р. – факультет удосконалення  головних лікарів, який забезпечував і забезпечує вдосконалення керівних кадрів сільських медичних закладів областей України.

Вагомий внесок у роботу з післядипломного вдосконалення внесли проф. Лєкарєв, проф. О.М. Галяченко, доц. Г.І. Вихристюк, доц. П.А. Кланца, доц.. Т.О. Слєпова, доц.. Н.Т. Комарницька, доц. М.Б. Тарасюк, доц. М.С. д.мед.н. Гнатишин, к.мед.н. С.Ф. Філь.

За період існування кафедри співробітники, а також пошукувачі виконали і надрукували більше 3000 наукових праць, захистили 12 докторських і 35 кандидатських дисертацій, видали понад 36 видів методичних розробок, інформаційних листівок, постійно виконують великий об’єм громадських робіт, активно співробітничають з органами охорони здоров’я, беруть участь у роботі атестаційних комісій, науково-практичних конференціях, впровадженнях передового досвіду у практику роботи медичних закладів.

З 2008 року кафедру очолює професор, доктор медичних наук Олександр Миколайович Очередько, вихованець кафедри, який закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова у 1989 році за спеціальністю „лікувальна справа” з червоним дипломом, рішенням Вченої Ради рекомендований на наукову роботу.

Закінчив клінічну ординатуру (1989-1990рр) та аспірантуру (1991-1993рр) при кафедрі соціальної медицини та організації охорони здоров’я Вінницького державного медичного університету, після чого працював асистентом цієї ж кафедри до 2001 року.

З 1995 року - голова Ради молодих вчених університету, член Вченої Ради університету.

В З 2001 по 2007 рік працював доцентом кафедри, з 2007 року на посаді професора.

У 1995 році захистив дисертацію на науковий ступінь кандидата медичних наук з спеціальності 14.02.03 соціальна медицина, в 2003 році захистив дисертацію на науковий ступінь доктора медичних наук з цієї ж спеціальності.

В 2007 році присвоєне наукове звання професора.

В 2009 році обраний на посаду завідувача кафедри соціальної медицини та організації охорони здоров’я.

В 2004-2005 рокахбув запрошений як для читання курсів «Аналіз витрат-ефективність» («Cost-Effectiveness Analyses») та “Економіка охорони здоров’я» («Health Economics») в рамках підготовки майстрів - адміністраторів в охороні здоров’я та бізнес-адміністраторів на кафедрі Адміністрування в охороні здоров’я (Health Administration Department at Iowa City University, US) в університеті штата Айови, США.

Має 173 публікацій у фахових виданнях, є автором 2 навчальних посібників та 5 наукових монографій.

Є науковим керівником 6 затверджених ВАКом наукових дисертацій. Ще 2 прийняті на розгляд спеціалізованими радами, з них одна дисертація на науковий ступінь доктора медичних наук.

Наукові проекти Очередько О.М. виграли три міжнародні наукові гранти – перше місце за конкурсом наукових робіт 2016 року SAS INSTITUTE Сorporation, тема «Building choice model design to study demand on IPP drugs by SAS tools» («Розробка дизайну моделі вибору для вивчення попиту на ІПП препарати інструментами SAS»), за конкурсом наукових робіт Economics Education and Research Consortium 2009 року на тему «Surgeon-induced demand on planned hernia repair surgeries in Ukraine», а також конкурс наукових робіт SAS Institute Ukraine, 2016, тема «Розробка дизайну моделі вибору для вивчення попиту на ІПП препарати інструментами SAS».

Також на кафедрі працював Іпатов Володимир Миколайович. 

Народився 15.05.1980 року.

У 1997 році закінчив ЗОШ I-III ст. №26 м. Вінниці. Закінчив  у 2001 році Вінницькій медичний коледж ім. Д. К. Заболотного, відділення підготовки помічників військового лікаря для Збройних Сил України, спеціальність «Лікувальна справа». 

З 2001 року  по 2004 рік проходив службу на посаді начальника медичного пункту 261 станції дальньої радіонавігації (Європейський ланцюжок) с. Плодове Бахчисарайського району, АР Крим. 

З 25.02-29.12. 2004 року проходив службу  на посаді начальника медичного пункту 1194-го окремого батальйону радіоелектронної боротьби, м. Первомайськ, Миколаївської області. 

З 2007р. по 2010 р. працював фармацевтом. 

У 2008 році закінчив ВНМУ ім. М.І. Пирогова фармацевтичний ф-т, спеціальність «Провізор». 

У ВНМУ ім. М.І. Пирогова на кафедрі соціальної медицини та організації охорони здоров’я почав працювати з 2012 року на посаді асистента. У 2019 році з відзнакою закінчив державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, здобув кваліфікацію: магістр освітніх, педагогічних наук ступінь вищої освіти «магістр», спеціальність 011 Освітні, педагогічні науки, професійна кваліфікація викладач вищого навчального закладу.

Одружений, має троє дітей. 

З 24.02.2022 року пішов добровольцем на захист Батьківщини. Капітан медичної служби А 7334 (А7048). 23.03.2023 року героїчно загинув при евакуації поранених в Донецькій області, населеному пункті Бахмут.