Створення кафедри патологічної фізіології відбулося у 1936 році  - через два роки після початку роботи Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова. На той час навчальна і лабораторна бази кафедри знаходились в одному з пристосованих приміщень барачного типу, розташованих на території обласної лікарні ім. М.І. Пирогова.

 

Першим її завідувачем був професор Михайло Михайлович СМИК, який згодом, вже будучи доктором медичних наук, також організував кафедри патологічної фізіології в Івано-Франківській медичній академії (1948) та Луганському медичному університеті (1957).

 

Професор Михайло Михайлович СМИК

Завідувач кафедри патофізіології з 1936 до 1944 року. 

М.М. Смик закінчив у 1933 році Одеський медичний інститут, після чого навчався в аспірантурі на кафедрі патофізіології Одеського інституту удосконалення лікарів, яку закінчив у 1936 р.

Під час навчання в аспірантурі Михайло Михайлович працював в інституті курортології, з 1936–1938р.р. – асистентом кафедри біохімії медичного інституту. М.М. Смик  - організатор і перший завідувач кафедри патофізіології Вінницького медичного інституту, де він працював з 1938–1941р.р.

У 1937 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Вплив гіпофіза на функцію нирок», в 1956 році - докторську дисертацію на тему: «Про патогенез порушень деяких функцій печінки та обміну речовин при туберкульозі».

На початку Великої вітчизняної війни М.М. Смик евакуювався до Куйбишева, де працював викладачем у фельдшерсько-акушерській школі. Упродовж 1941-1943 р.р. – асистент кафедри патофізіології Казанського медичного інституту, де працював разом із корифеєм патофізіології - академіком А. Д. Адо. У 1943р.  був призваний до лав Червоної Армії, де служив три роки на посадах начальника серо-бактеріологічної і клінічної лабораторій шпиталів 1-го і 2-го Білоруських фронтів. З травня 1943р. до вересня 1946р. – начальник лабораторії евакуаційного шпиталю № 1410. Демобілізувався у званні майора медичної служби.

З вересня 1946р.  професор М. М. Смик  – завідувач патофізіологічною лабораторією Інституту кліматотерапії туберкульозу, з 1949р. по 1957р. - організатор та перший завідувач кафедри патофізіології Станіславського медичного інституту (нині Івано-Франківський національний медичний університет). У 1957р. організував кафедру патологічної фізіології Луганського медичного інституту, на якій працював до 1974р.  Був членом вченої ради при МОЗ УРСР (1959-1967р.р.), членом ради із захисту дисертацій при Донецькому медичному інституті  (1967-1972р.р.), проректором з наукової роботи Луганського медичного інституту на громадських засадах.

Працюючи в різних навчальних закладах, професор М.М. Смик  проявив себе ерудованим науковцем, читав лекційний курс на високому науковому та теоретичному рівні, вмілим організатором експериментальної, лабораторної, наукової і виховної роботи. Він був широко освіченою людиною, при ньому було відкрито аспірантуру з патологічної фізіології. Вільно володів італійською, німецькою, французькою та англійською мовами, підтримував наукові зв’язки з вченими інших країн. 

М.М Смик був фундатором та першим головою правління Луганського обласного науково-медичного товариства патофізіологів.

Напрямками наукової діяльності М.М Смика були: запалення і лікування запальних процесів суглобів, хребта, спонтанний тромбоз у воротній вені, зміни функцій органів при туберкульозі, тиреотоксикозі, лептонному шоці, ефективність лікувального використання ультразвуку тощо.

Завдяки вольовим і організаторським здібностям М.М. Смик у найкоротші строки було придбано необхідне обладнання і матеріали для забезпечення навчального процесу, створені умови для виконання експериментальних досліджень. 

М.М. Смик є автором понад 55 друкованих робіт, у тому числі монографії «Вплив ультразвуку на організм». Під його керівництвом виконано п’ять докторських і сім кандидатських дисертацій.

Професор М.М. Смик нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня,  орденом Червоної Зірки і трьома медалями. Двічі був нагороджений Почесною Грамотою Міністерства охорони здоров’я УРСР. Був постійним учасником республіканських і Всесоюзних наукових конференцій та з’їздів патофізіологів.

 

У роки Великої Вітчизняної війни і тимчасової окупації міста Вінниця обладнання й майно кафедри патофізіології Вінницького медінституту було розграбовано і знищено.

 

З 1945 року кафедра почала створюватися заново і розташувалася в декількох кімнатах правого крила морфологічного корпусу інституту. Організував і очолював кафедру до 1974 року - доктор медичних наук, професор Яков Меєрович БРИТВАН. Будучи на той час уже відомим ученим і високоерудованим педагогом, йому вдалося залучити до роботи талановитих помічників, обдаровану молодь і забезпечити викладання предмету на рівні вимог часу.  З 1974  по 1977рік  - науковий консультант кафедри патофізіології Вінницького медичного інституту.

 

професор Яков Мейєрович БРИТВАН

Завідувач кафедри патофізіології з 1944 до 1974 року. 

Яків Меєрович БРИТВАН народився 19. 12. 1902 (01. 01. 1903) в місті Одеса у сім‵ї робітника. У 1918 році закінчив Одеське міське училище, а в 1920 році – Одеську гімназію і вступив до Одеського медичного інституту, де вчився 6 років.

Під час навчання  в інституті допитливого юнака вабила чіткість, залізна логіка струнких систем теорій медицини і, як це часто буває, йому поталанило – блискуча ерудиція, бездоганне знання терапії відомого клініциста проф. Л.Б. Бухштаба стали тією цілющою силою, що надихнула життя в ідеї початківця і спрямувала їх в потрібному напрямку. Вже тоді, під час роботи в студентському науковому гуртку, він пізнав трепетне відчуття експериментатора – першовідкривача, якому природа першому розкриває одну із своїх числених таємниць. Саме такі спогади доцента кафедри гістології А.В. Ричка про Якова Меєровича були опубліковані  у газеті «Молодий медик»  в статті «Лицар науки».

З 1926р. Я.М. Бритван працював дільничним лікарем в Криворожському окрузі, згодом-ординатором факультетської терапевтичної клініки в м. Одеса.

З 1929 року по 1941 рік працював в Одеському медінституті, спочатку асистентом, а з 1933 року – доцентом кафедри патофізіології.  З 1935р. по 1937р. працював за сумісництвом завідувачем кафедри  патологічної фізіології 2-го виробничого медичного інституту.

В 1936 р. Я.М. Бритвану присвоєний науковий ступінь кандидата медичних наук.

З 1937р. по 1941р. він завідує  патофізіологічним відділенням науково-дослідного туберкульозного інституту.

Перед самою війною, в 1939р. під керівництвом відомого фізіолога академіка К.М. Бикова успішно захистив докторську дисертацію «О нервном механизме периодического типа дыхания».

Під час Великої Вітчизняної війни (1941-1944р.р.) Яків Меєрович працював ведучим терапевтом, згодом очолив  терапевтичне відділення медсанчастини та був ведучим консультантом поліклініки оборонного авіаційного заводу № 26 у м. Уфа.

Після закінчення війни Я.М. Бритван очолив кафедру патологічної фізіології Вінницького медичного інституту. Протягом кількох повоєнних років він одночасно очолював і кафедру госпітальної терапії.

Заслуговують на увагу спогади Якова Меєровича про діяльність кафедри: «В діяльності кафедри можна виділити три етапи. Перший – до 1950 року, часи скликання павловської сесії АН і АМН СРСР. Педагогічний склад кафедри був представлений, крім завідувача кафедри, асистентами С.Б. Мазо і Л.Л. Дріз. Лекційний курс відбивав важливі матеріали програми, велика увага приділялася самостійній роботі студентів. У післявоєнні роки зусилля викладачів кафедри були зосередженні в основному на відновленні, створенні і вдосконаленні матеріально-технічної бази, форм і методів викладання, складанні навчально-методичних матеріалі, оволодінні науковими методами дослідження. Студентський науковий гурток почав працювати при кафедрі з 1945року.

Другий етап діяльності кафедри охоплює період з 1950р. по 1960р. Рішення павловської сесії сприятливо вплинули на педагогічну та наукову роботу. Велику роль відіграло придбання сучасного обладнання та апаратури. З 1950 року на кафедрі розгорнулася інтенсивна науково-дослідна робота, спрямована на розробку проблеми центрально-нервових механізмів регуляції зовнішнього дихання і системи кровообігу на тлі різних патологічних процесів. У цей час було вивчено і описано ряд закономірностей у реакціях цих систем на різні типи гіпоксії з урахуванням онто- і філогенетичного аспектів і координувалася ця робота з Інститутом клінічної фізіології О.О. Богомольця. При цьому особлива увага приділялася вивченню ролі вихідного функціонального стану центральної нервової системи в механізмах порушення функцій систем зовнішнього дихання і кровообігу. На кафедрі, окрім завідувача кафедри, працювали доцент З.О. Макарова (з 1955р.) та асистент С.Б. Мазо. Закінчили аспірантуру, захистили кандидатські дисертаціі і залишилися при кафедрі на посаді асистентів С.П. Мельничук, Г.Б. Сафронова і О.Є. Маркова. В 1956 році С.П. Мельничук виїхав на роботу в науково-дослідний інститут. Поступили в аспірантуру при кафедрі В.О. Болярська та М.А. Вієвський. Співробітники кафедри зосередили свою роботу на розробці проблеми центрально-нервових механізмів регуляції дихання і кровообігу при патологічних станах. Спеціальними завданнями було вивчення загальної неспецифічної реактивності організму. В експериментах на тваринах були розкриті нервові механізми патологічних типів дихання, розроблені експериментальні моделі умовно- рефлекторної задишки і неврозів дихальної системи у собак. Вперше досліджено вплив зриву вищої нервової діяльності у перебігу умовно- рефлекторних розладів дихання. Вперше на тваринах показані особливості змін біоелектричної активності кори головного мозку при неврозі дихальної системи, гострій рефлексогенній гіпертензіі, при стані травматичного евентраційного шоку та інших патологічних станах.

На кафедрі виконували наукові дослідження працівники інших кафедр медичного інституту. Так, робота асистента кафедри судової медицини А.І. Крата була присвячена судово-медичному значенню  кровонаповнення селезінки при асфіксії. Цикл робіт клінічно-фізіологічного напрямку виконувався у співдружності з науковцями кафедри психіатрії та лікарями психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка  і були присвячені серйозній проблемі – шизофренії (проф. І. А. Мізрухін, лікарі С.П. Гірич, Е.С Кожинська, Б.Ш. Трахтенберг).

Третій етап діяльності кафедри охоплює період з 1960 р. по 1972 р. Штат співробітників кафедри змінився. О. Є. Маркова і  Г.Б. Сафронова почали працювати в інших вузах. Закінчили аспірантуру, захистили кандидатські дисертації і залишились на посаді асистентів кафедри М.А. Вієвський та В.О. Болярська. Поступили до аспірантури при кафедрі С.С. Крохмаль, А.В. Обливач, В.Г. Личко, Т.М. Слободянюк, Л.І Поплавська. Поряд з кандидатськими дисертаціями почали виконуватися і докторські. В роботах вивчалися розлади дихання, кровообігу та біоелектричної активності кори і підкоркових відділів мозку, включаючи ретикулярну формацію стовбура мозку. Дослідження проводилися при крововтраті, отруєнні метгемоглобіноутворювачами та ціанідами, інфаркті міокарда, ортостатичному колапсі, підвищенні внутрішньочерепного тиску, асфіксії та інших патологічних станах. Було показано, що крім відмінностей в змінах функцій досліджуваних систем, що залежать від особливостей кожної із форм патології, виявляються і риси схожості. Корково-підкоркові взаємовідносини, за даними біоелектричної активності, складаються неоднаково в різні стадії гіпоксичного стану і залежать від характеру, швидкості і ступеня його розвитку, а також від початкового функціонального стану ЦНС. З робіт, які виконувалися разом з іншими кафедрами, слід відзначити кандидатську дисертацію Г.А. Вієвської, присвячену клініко-фізіологічним дослідженням при атеросклеротичних психозах,  докторську дисертацію зав. кафедри Луганського медінституту В.О. Єренкова, присвячену порушенням регуляції дихання при деяких захворюваннях у дітей, докторську дисертацію В.Г. Зорі, присвячену вивченню розвитку, перебігу правця в умовах мирного часу та його лікуванню. В 1958 році був виданий збірник наукових праць співробітників кафедри патофізіології. За матеріалами вивчаємої проблеми опубліковано більше 170 наукових робіт».

У наукових дослідженнях кафедри, яку очолював Яків Меєрович, використовувалися такі новітні на той час методики, як полярографія, спірографія, електроенцефалографія. Застосування електрофізіологічних методів досліджень дозволило виявити ряд загально-біологічних закономірностей в реакціях організму  в умовах гіпоксіі, по новому висвітлити значення внутрішньоцентральних взаємовідносин в патогенезі розладів дихання і кровообігу при асфіксіі, підвищенні внутрішньочерепного тиску, шоковому стані, інфаркті міокарда та інших патологічних станах організму.

Вимогливий до себе  і співробітників, Я.М. Бритван прищеплював своїм вихованцям любов до науки, гартував у них терпіння, виховував цілеспрямованість, твердість у досягненні мети  - риси, якими щедро був наділений він сам.

У творчому доробку Якова Меєровича Бритвана понад 100 друкованих наукових праць. Під його керівництвом захищено 22 кандидатські та три докторські дисертації.

Ним запропонована класифікація розладів ритму дихання, особлива увага приділена розвитку періодичного дихання, створено ряд експериментальних моделей, детально розроблені питання умовно-рефлекторних розладів дихання, розкрито значення зривів вищої нервової діяльності в патогенезі порушень серцево-судинної системи і дихання.

Міжнародне визнання досягнень Я.М. Бритвана у вивченні патофізіології зовнішнього дихання проявилося в нагородженні його почесною медаллю ім. Яна Пуркін’є та удостоєнні його званням Почесного члена Празького університету (ЧССР). Професор Я.М. Бритван був членом редакційної колегії багатотомного „Руководства по патологической физиологии”. Ним написані дві глави в цьому виданні: ” Патологическая физиология внешнего дыхания” та „Периодическое дыхание”.

 

Напружену наукову діяльність вчений успішно поєднував із активною громадською діяльністю. У 1948-1952 роки він був деканом факультету, обирався депутатом міської Ради народних депутатів.

Самовіддана праця Я.М Бритвана була високо оцінена партією і урядом. Він був нагороджений орденом «Знак Пошани»(1966), медаллю «За доблесну працю»(1945).

 

З 1974р. по 1995 р. кафедру очолював учень професора Я.М.Бритвана, д.мед.н, професор Микола Анатолійович ВІЄВСЬКИЙ.

 

Завідувач кафедри патофізіології з 1974р. по 1995 р. 

 

Народився М.А. Вієвський 15 серпня 1928 р. у м. Вінниці. До війни встиг закінчити 6 класів середньої школи, після звільнення Вінниці закінчив 10 класів і з 1951-54 рр. – студент Київського медичного стоматологічного інституту, з 1954 року працював у Вінницькому медичному інституті  - спочатку асистентом, а потім доцентом.

У 1962 р. М.А. Вієвський успішно захистив кандидатську дисертацію «О роли различных отделов центральной нервной системы в механизмах расстройств дыхания при шоке», а в 1976 р. – докторську «Изучение аллергенного действия некоторых пестицидов в эксперименте». Надруковано понад 90 наукових праць.

З початком роботи (1974-1995 роки) наукові інтереси колективу кафедри були переорієнтовані на вивчення дії на організм хімічних і фізичних антропогенних чинників. Виконано широкий цикл досліджень із вивчення впливу на організм, зокрема на імунологічну реактивність, хімічних засобів захисту рослин та гербіцидів, що використовуються в сільськогосподарському виробництві. В ці роки створена імунологічна лабораторія, яку обладнали необхідною апаратурою і реактивами. Для забезпечення наукових досліджень були широко використані імунологічні, біохімічні, гематологічні та інші методи. Ця робота проводилася у тісному співробітництві з іншими кафедрами, а також із Інститутом екогігієни та токсикології ім. М.І Медведя.

З 1986 року на замовлення Міненерго під керівництвом професора М.А.Вієвського співробітниками кафедр патологічної фізіології, пропедевтичної терапії (зав. - професор М.Б.Шкляр) і психіатрії (зав. - професор Г.А.Вієвська) розпочато різнопланове клініко-експериментальне дослідження характеру і механізмів біологічної дії на організм нового виробничого фактора – електромагнітних полів промислової частоти.

Вибір напрямку досліджень був продиктований зростаючими масштабами будівництва і впровадження в експлуатацію ліній електропередач високої напруги і особливо впровадження в практику енергетики технології роботи під напругою. Названими колективами наукових працівників виконана багатопланова госпдоговірна науково-дослідна робота, схвалена Міненерго і технічною радою ПЕО «Вінницяенерго». Дослідження проводились безпосередньо і в польових умовах на ВЛЕ – 750 кВ.

Для експериментального вивчення цієї проблеми на базі кафедри патологічної фізіології створено спеціальну лабораторію високих напруг, де імітувалися умови, схожі до перебування на потенціалі високовольтних ліній електропередач. За матеріалами цих досліджень захищена кандидатська дисертація ас. С.В.Прокопенком.

 

Активно працював студентський науковий гурток:

 

 

 

 

На кафедрі в цей час працювали і приймали участь в наукових дослідженнях доц. Степан Степанович Крохмаль, доц. Василь Григорович Личко, доц. Тетяна Миколаївна  Слободянюк, доц. Людмила Іванівна Поплавська, асистент Галина Олександрівна Вацек, асистент Маргарита Петрівна Цюнь.

 

(В.Г Личко, М.А Вієвський, Т.М. Слободянюк, О.І Гуцалюк)

На фото: зустріч із студентами з Перу

 

 

 

З 1995р. по 2000р. обов’язки завідувача кафедри виконував учень професора Я.М. Бритвана  - Василь Григорович ЛИЧКО.

 

 

Василь Григорович Личко народився у 1938 році в с. Москаленках Чорнобаївського району Черкаської області в сім‵ї колгоспника.  У 1962році закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова. У 1962-1965 роках

навчався в аспірантурі при кафедрі патологічної фізіології, що очолював  професор Я.М. Бритван, продовжував досліджувати вплив факторів зовнішнього середовища на організм в умовах експерименту. З 1965р. по 1976р. - працював у Вінницькому педагогічному інституті на посадах асистента, доцента, завідувача кафедри анатомії і фізіології. Отримав науковий ступінь кандидата медичних наук та наукове звання доцента. В 1976році В.Г. Личко повернувся на кафедру патологічної фізіології Вінницького медичного інституту ім. М.І Пирогова.

В.Г. Личко велику увагу приділяв проблемі дефініції, зокрема  «здоров’я», «хвороба» та інших. Цьому аспекту присвячено багато наукових робіт.  В.Г. Личко  - автор понад 50 друкованих наукових праць, багато часу приділяв діяльності студентського наукового гуртка кафедри, де разом із студентами вивчав вплив сурфактанту на розвиток патології дихальної системи. В.Г Личко допомагав науковцям з інших кафедр в розробці експериментальних моделей при різних патологіях, а також у поглибленому вивченню механізмів їх розвитку.

 

 

На фото: доц. М.А. Березняк, доц. Т.М. Слободянюк, доц. В.Г. Личко, проф. М.А. Вієвський, доц. М.П. Цюнь.

З 2000р. по 2009 рік завідувачем кафедри була  учениця професора Я.М. Бритвана - к.мед.н., доц. Тетяна Миколаївна СЛОБОДЯНЮК.

Народилася 17.10. 1945р. у місті Вінниця в родині службовців.  В 1969 році з відзнакою закінчила Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова та поступила в аспірантуру при кафедрі патофізіології того ж інституту. Під керівництвом професора Якова Меєровича Бритвана  в 1973 році успішно захистила кандидатську дисертацію на тему: «Функциональное состояние различных отделов головного мозга при умирании от асфиксии и в процессе восстановления жизнедеятельности». В 1980 році присвоєно наукове звання доцента. Є автором понад 80 наукових робіт.

Т.М. Слободянюк очолила кафедру  у період, коли вища освіти в Україні  зазнала кардинальних змін у напрямку інтеграції у Європейський науково- освітній простір та впровадження кредитно-модульної системи на основі Болонського процесу. Основною метою була консолідація зусиль освітньої і наукової громадськості у підвищенні спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентноспроможності вищої школи у світовому просторі. Завдання було не з простих, тому що потребувало кардинальних змін у навчально-методичному та науковому підходах до вивчення дисципліни. Під час роботи Тетяни Миколаївни були збережені найкращі традиції у викладанні предмету «патофізіологія» та вперше створені навчально-методичні посібники з різних розділів патофізіології, в яких знайшли відображення новітні дані про етіологію та патогенез різних патологічних процесів, окремих захворювань. Був розроблений курс лекцій, що використовується і сьогодні.

На кафедрі велика увага приділялася науково-методичній роботі, що спрямована на визначення перспективних напрямів і пошук ефективних форм поліпшення теоретичної підготовки майбутніх лікарів в умовах перебудови вищої медичної освіти в Україні.

На кафедрі були видані теоретичні навчально-методичні посібники: «Загальна нозологія», «Алергія», «Патологія крові». Під керівництвом Т.М. Слободянюк колективом кафедри розроблені комплекти тестових завдань для кафедрального комп‵ютерного контролю знань і комплекти для республіканського банку тестів для проведення ліцензійного іспиту «КРОК-1». Створено два комп‵ютерних навчальних фільми: «Запалення» та «Алергія», розроблені оригінальні навчальні таблиці.

На кафедрі активно працював студентський науковий гурток. Найкращі наукові роботи студентів були представлені  на щорічній підсумковій конференції молодих вчених та були надруковані у вигляді тезисів.

Викладачі кафедри активно приймали участь у всіх науково-методичних конференціях, у Всесоюзних та республіканських з‵їздах патофізіологів, у XV конгресі патофізіологів та в першому установчому Міжнародному конгресі патофізіологів.

В цей період на кафедрі працювали к.мед.н., доцент В.Г. Личко, к.мед.н., доцент М.А. Березняк, к.мед.н., доцент М.П. Цюнь, к.мед.н., асистент Г.О. Вацек, к.мед.н., асистент С.В. Прокопенко, асистент О.В. Андрощук, асистент Н.А. Рикало, асистент В.В. Піліпонова, асистент О.Ю Гумінська, асистент А.О. Іваниця.

Навчально-методичну роботу Тетяна Миколаївна успішно поєднувала з активною громадською діяльністю. Довгий час працювала на факультеті суспільних професій, очолювала жіночу раду університету. Нагороджувалася почесними грамотами вузу та Почесною Грамотою МОЗ України.

Співробітники кафедри (зліва-направо):

к.мед.н., доцент М.А. Березняк, зав.каф., доцент Т.М. Слободянюк, к.мед.н., доцент В.Г. Личко, к.мед.н., доцент М.П. Цюнь, ас. А.О. Іваниця, ас. В.В. Піліпонова, ас. Н.А. Рикало.

З 2009-2022рр кафедру очолювала Надія Анатоліївна РИКАЛО.

  

 

Народилася 6.04.1977 року. У 2000 році закінчила Вінницький медичний університет ім. М.І. Пирогова. У 2005 році під керівництвом професора І. І. Незгоди захистила кандидатську дисертацію на тему: «Особливості перебігу та лікування сальмонельозу та клебсієльозу у дітей в залежності від характеру мікрофлори біотопів». В 2011 році захистила докторську дисертацію: «Патогенез хронічних вірусних гепатитів В і С у дітей: вікові особливості, патогенетична терапія (експериментально-клінічне дослідження).

Наукова діяльність кафедри була зосереджена на дослідженнях вікових особливостей компенсаторно-пристосувальних реакцій, реактивності, механізмів репаративної регенерації органів і тканин при їх ушкодженні, а також патогенезу гострої та хронічної патології внутрішніх органів, зокрема токсичних гепатитів. З цією метою колективом кафедри патофізіології в експерименті методом проточної цитометрії вивчалися зміни фаз клітинного циклу, плоїдності набору та фрагментації ДНК в ядрах клітин внутрішніх органів піддослідних тварин різних вікових груп на тлі введення тетрахлорметану, алкоголю, гепато-, кардіо- і нефротоксичних медикаментів для виявлення вікових особливостей ушкодження та регенерації. Також досліджувалися вікові особливості цитокінового профілю сироватки крові, показників специфічної та неспецифічної реактивності організму, при експериментальному токсичному ураженні печінки, міокарда та нирок для з’ясування його ролі у механізмах ушкодження та прогресування хвороб.

В період з 2011-2016р.р. колектив кафедри виконував НДР на тему «Вікові особливості патогенезу захворювань внутрішніх органів. Патогенетичні підходи до лікування». В ході проведеної НДР було захищено 4 кандидатських дисертацій.

Співробітники кафедри:

ас. Л.О. Яровенко, к.мед.н., доц. О.В. Андрощук, ас. О.М. Мордвінова, зав.каф., проф. Н.А. Рикало, ас. Ю.М. Береговенко, к.мед.н., доц. М.А. Березняк, к.мед.н., доц. В.В. Піліпонова, ас. Т.Л. Мовчан, к.мед.н., доц. А.О Іваниця., к.медн. Полінкевис С.Г.

23-25 вересня 2014 р. зусиллями співробітників кафедри був організований та успішно проведений VI Пленум наукового товариства патофізіологів України та науково-практична конференція за участю міжнародних спеціалістів «Актуальні питання експериментальної та клінічної патофізіології». За програмою пленуму були проведені засідання на теми: «Молекулярно- генетичні аспекти патофізіології», «Запалення: механізми розвитку».

 

Фотозвіт VI Пленуму патофізіологів, що був проведений 23-25 вересня 2014р. м. Хмільник.

З 2016 року на кафедрі започаткували та щорічно проводили інтелектуально-розважальне шоу «Ліга ПАТфіз» для студентів різних факультетів.

 

 

З 2022р. завідувач кафедри -  к. мед. н., доцент Вікторія Володимирівна ПІЛІПОНОВА

В 2000 році закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова. В 2012 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Показники кардіоінтервалографії у здорових юнаків і дівчат різних соматотипів» за фахом 14.03.03 «нормальна фізіологія».

Виконує навчально-методичну та наукову роботу. Є відповідальним за наукову роботу кафедри. Щорічно готує студентів до наукових конференцій та олімпіад, які займають призові місця. Активно бере участь у науково-методичних конференціях, пленумах, та конгресах.

Є розробником і рецензентом в системі «Автор+» «Центру тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві Охорони Здоров’я України Сертифікат № 02/2025_00410/П.

Курс підвищення кваліфікації на кафедрі українознавства за програмою «Удосконалення україномовної компетенції у професійній діяльності викладача» обсягом 135 годин. Сертифікат №086 від 05.06.2025р.

Приймає участь у підготовці аспірантів.

Має 90 науково-методичних праць, з них – 45 статей опубліковано в фахових виданнях, рекомендованих МОН України, 9 у закордонних виданнях, що входять до переліку Scopus, Web of Science, 1 патент на корисну модель.

Нагороджувалася почесними грамотами вузу та Почесною Грамотою Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації

На кафедрі виконується НДР 0123U101518 (2023-2028): Патофізіологічні та молекулярні механізми ураження внутрішніх органів за дії екзо- та ендогенних чинників та шляхи їх медикаментозної корекції.

Співробітники кафедри патофізіології:

доцент Михайло Андрійович БЕРЕЗНЯК

У 1971 рік закінчив Вінницький державний медичний інститу. З 1971 року працював асистентом кафедри нормальної анатомії. З 1971-1978 – секретар комсомольської організації Вінницького державного медичного інституту. У 1977 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Вплив загальної вертикальної вібрації на ріст і формоутворення скелету кінцівок в інбридних тварин». З 1978 по 1984 – замісник декана лікувального факультету Вінницького державного медичного інституту. З 1978 року і по сьогодні працює на кафедрі патофізіології. У 1984 році отримав вчене звання «доцент». З 1984-1986 – займав посаду проректора по виховній роботі Вінницького державного медичного інституту. З 1986-1990 –секретар партійної організації інстититута. Має більше 30 наукових-методичних праць.

 

 

Завуч кафедри, PhD доц. Ірина Володимирівна РОМАНЕНКО

В 2008 році закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова. З 2013 року працювала викладачем-стажистом кафедри патофізіології ВНМУ ім. М.І. Пирогова. З серпня 2014 року і по теперішній час працює на посаді асистента.  Викладає патологічну фізіологію вітчизняним та іноземним студентам медичного та стоматологічного факультетів. З 2018 року навчається у аспірантурі та працює над написанням дисертації на здобуття ступеня доктора філософських наук. Є співвиконавцем кафедральної НДР «Вплив гуморальних факторів на механізми розвитку патологічних процесів у печінці, спричинених дією екзо- та ендогенних чинників, та при їх корекції». Співавтор 4 навчально-методичних рекомендацій для практичних занять з патофізіології для студентів медичного та стоматологічного факультетів. Загальна кількість публікацій – 18, в тому числі патент на корисну модель. З 2021р. завуч по навчальній роботі кафедри для медичного та стоматологічного факультетів.

 

 

к.мед.н., доцент Аріна Олександрівна ІВАНИЦЯ

В 1999 році закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова за спеціальністю «лікувальна справа». З 2005 року – асистент, з 2015 року і по теперішній час - доцент цієї ж кафедри. В 2014 році захистила кандидатську дисертацю на тему: “Реовазографічні показники гомілки у юнаків та дівчат: залежність від статі, віку та соматотипу” за фахом 14.03.03 – нормальна фізіологія. Читає окремі лекції студентам ІІІ курсу українською, російською та англійською мовами. Виконує обов’язки завуча кафедри патофізіології по роботі зі студентами фармацевтичного. Активно приймає участь у підготовці та читанні лекцій (украінською, англійською, російською мовами), є співавтором навчально-методичних рекомендацій, теоретичних посібників з патофізіології для підготовки студентів до практичних занять. Опубліковала 30 науково-методичних праць, з них – 15 статей опубліковано в фахових виданнях, рекомендованих МОН України, 5 у закордонному виданні, що входить до переліку Scopus. Взяла участь у стажуванні в рамках Освітньої програми для лікарів, організованій Асоціацією французько-української співпраці в галузі медицини та фармації (ASFUDS) за сприяння Світової федерації українських лікарських товариств.

 

 

PhD, асистент Олійник Юлія Михайлівна

В 2012 році закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова за спеціальністю «Лікувальна справа». З 2012 по 2014 рік проходила інтернатуру на базі Міської клінічної лікарні №1 міста Вінниці за спеціальністю «Внутрішні хвороби». У 2013 року була прийнята на посаду старшого лаборанта кафедри,  з серпня 2015 року і по теперішній час працює на посаді асистента кафедри патофізіології ВНМУ ім. М.І.Пирогова. Викладає патологічну фізіологію вітчизняним та іноземним студентам медичного та стоматологічного факультетів. З 2016 року навчається у аспірантурі та працює над написанням дисертації на здобуття ступеня доктора філософських наук. Є співвиконавцем кафедральної НДР «Вплив гуморальних факторів на механізми розвитку патологічних процесів у печінці, спричинених дією екзо- та ендогенних чинників, та при їх корекції». Співавтор 4 навчально-методичних рекомендацій для практичних занять з патофізіології для студентів медичного та стоматологічного факультетів. Загальна кількість публікацій – 24, одна із статей входить до переліку Scopus та 1 патент.